{ "version": "https:\/\/jsonfeed.org\/version\/1.1", "title": "Право без води і бруду: дописи з тегом новий стиль", "_rss_description": "Кунянський, Кунянский, метод чесного читання, Скалія, Гарнер, канони, право, юридичний блог, правова наука, юридична наука, право, ЄСПЛ, новий юридичний стиль", "_rss_language": "uk", "_itunes_email": "", "_itunes_categories_xml": "", "_itunes_image": "", "_itunes_explicit": "", "home_page_url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/tags\/noviy-stil\/", "feed_url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/tags\/noviy-stil\/json\/", "icon": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/userpic\/userpic@2x.jpg?1585135882", "authors": [ { "name": "Станіслав Кунянський", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/", "avatar": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/userpic\/userpic@2x.jpg?1585135882" } ], "items": [ { "id": "39", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/bold-italic-underline\/", "title": "Підкреслення, курсив, жирний — коли що?", "content_html": "

\n $\"\"$ \n

Joshua Reynolds, Portrait of Dr. Samuel Johnson (1772)<\/div>\n<\/div>\n

Чи буває у вас таке, що відкриваєте документ і настрій псується ще до того, як почали читати?<\/p>\n

Авжеж, буває. І, швидше за все, це відбувається саме через монструозне форматування тексту. Коли дивишся на жирно-курсивно-підкреслену мішанину в передчутті дешифрувальної роботи.<\/p>\n

Здається, більшість із нас підходить до форматування тексту інтуїтивно, керуючись здебільшого власними уявленнями про прекрасне. На жаль, це відчуття іноді нас підводить. І не тому, що ми погані, а тому, що банально «так звикли» або «всі так роблять», або «завжди так робив і жодних проблем не було».<\/p>\n

Спробуємо розібратись, чи потрібно взагалі виділяти текст, які інструменти використовувати, а які ні.<\/p>\n

Виділення — виключення, а не правило<\/h2>\n
Коли треба зосередити увагу читача на якомусь моменті, ми цілком природно намагаємося зробити так, аби ці моменти візуально виділялися з загального масиву. Таке виділення побудовано на контрасті: є звичайний текст, а є акцентований. Чим більше контрасту між ними, тим виразніше виділення.<\/p>\n
Але якщо весь ваш текст рясніє виділеннями, контраст слабшає. «Якщо всі супергерої, то ніхто не супергерой». Тобто чим менше виділень у тексті, тим більшою є цінність кожного з них, і тим більше уваги вони привернуть. Отже, коли йдеться про виділення доводів автора, виділяти щось варто лише тоді, коли втриматись дійсно не можна.<\/p>\n

Ніколи нічого не підкреслюйте<\/h2>\n
Такий інструмент виділення є анахронізмом, що сягає корінням в епоху друкарських машинок. Тоді у вас був апарат, у якому фізично був лише один набір символів. Друкарська машинка вміла виділяти текст лише двома способами: підкресленням і використанням капсу.<\/p>\n
Щодо капсу зараз, здається, вже майже сформовано консенсус. Чи не усі розуміють, що це елемент розмовного тону особистих чатів і капсити у документах недоречно (окрім випадків, коли йдеться про назви документів).<\/p>\n
А от щодо підкреслення такого консенсусу немає.<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Приклади суцільного підкреслення і суцільного капсу в тексті<\/div>\n<\/div>\n
Дехто вважає, що в паперових документах не варто прибирати підкреслення в гіперпесиланнях. (Варто).<\/p>\n
Хтось сприймає підкреслення як найвищий ступінь акцентуації.<\/p>\n
Насправді ж підкреслення, так само як і капс, є недієвим інструментом. На відміну від жирного чи курсиву, підкреслені уривки займають більше місця в документі й розбалансовують його візуальну стриманість.<\/p>\n
Сьогодні ми не обмежені можливостями друкарських машинок і в кожного з нас є десятки шрифтів (тільки, будь ласка, не Times New Roman<\/a>) із багатьма стилями.<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Скріншот програми Pages, в якій є 14 стилів для шрифту Helvetica Neue. Раніше для такого різноманіття вам знадобилося б 14 друкарських машинок<\/div>\n<\/div>\n
Будь ласка, не підкреслюйте.<\/p>\n
Курсив — для виділення окремих слів<\/h2>\n
Одразу варто обмовитись, що інколи курсив використовують для оформлення цитат. Але я схиляюся до того, що кожен спосіб виділення має використовуватися лише з однією метою, а роль курсиву — привертати увагу читача до конкретних слів чи словосполучень. Для оформлення цитат більше підходить зміна розмірів шрифту та відступів (див. Головний секрет цитування<\/a>).<\/p>\n
З тих самих мінімалістично-утилітарних причин варто уникати жирного курсиву<\/i><\/b>, адже це перевантажує очі читача, який не має знатися на ваших градаціях ступенів важливості тексту. Він не буде читати «простий» жирний уважно, жирний курсив уважніше, а жирний підкреслений курсив ще більш уважно. Скоріше він просто втомиться від хаосу в документі чи роздратується від того, що ви ставитися до його часу без поваги і турботи.<\/p>\n
Виділити найважливіший момент в цитаті чи позначити декілька ключових слів ваших доводів — чудовий спосіб використання курсиву.<\/p>\n
Жирний — дороговказ<\/h2>\n
Жирний (або, для поціновувачів, напівжирний) варто використовувати здебільшого для позначення заголовків та підзаголовків. Для акцентування окремих слів його також можна використовувати, але я б робив це дуже обережно і виключно у випадках, коли використовуєте шрифт без засічок. У шрифтах без засічок курсив може бути занадто слабеньким для виділення.<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
У шрифтах без засічок різниця між звичайним та курсивом є не такою контрастною, як у шрифтах із засічками<\/div>\n<\/div>\n
У назві документа цілком припустимо і навіть необхідно використовувати жирний капс. Але не слід плутати назву документа (title<\/i>) із заголовками і підзаголовками (headings, subheadings<\/i>). В останніх достатньо використання жирного, без капсу. Якщо ж набираєте щось капсом, не забувайте про розрядку (збільшену відстань) між літерами.<\/p>\n
Отже, жирним капсом варто позначати назву документа («ПОЗОВНА ЗАЯВА<\/b>», «РІШЕННЯ<\/b>» тощо).<\/p>\n
Далі жирним позначаються заголовки («Висновки суду<\/b>» у судовому рішенні, «Порушення, допущені судом першої інстанції<\/b>» в апеляційній скарзі тощо).<\/p>\n
Наступним рівнем є жирні підзаголовки, які позначають основні змістовні блоки документа. Підзаголовки краще формулювати у формі тверджень, які одразу ж розкриваються далі за текстом.<\/p>\n
У разі сумнівів — відкрийте книжку<\/h2>\nКниги й пристойні журнали — чудовий тренажер для формування візуальних смаків. Чи часто ви знаходите підкреслення у книжці? Чи жирний курсив? Чи порушення принципу близькості<\/a>? Навряд.<\/p>\n
То чому ми знижуємо типографічну планку, коли йдеться про юридичну прозу? Зрештою, мета цієї прози є близькою до звичайного нонфікшну — донести до читача певну думку й переконати його в її правильності. Власне, юристи саме цим і займаються.<\/p>\n
Тож нумо ставитися до читача з повагою, незалежно від його посадового становища, і не закидувати його текстами, які складно перетравити візуально.<\/p>\n
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2025-01-16T15:30:16+02:00", "date_modified": "2025-07-15T20:54:05+02:00", "tags": [ "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/Pidkreslennya.png", "_date_published_rfc2822": "Thu, 16 Jan 2025 15:30:16 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "39", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/Pidkreslennya.png", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20250116-kzes.png", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20250116-lybh.png", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20250116-kxcv.png" ] } }, { "id": "22", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/proximity-principle\/", "title": "Принцип близькості для юристів", "content_html": "
\n $\"\"$ \n
Напис на вході до будівлі КГС ВС у Києві<\/div>\n<\/div>\n
Ласкаво просимо до Верховного Суду Касаційного!<\/p>\n
Господарського суду!<\/p>\n
Саме так можна прочитати величезну вивіску КГС ВС, яка зустрічає кожного відвідувача.<\/p>\n
Чудовий привід написати про принцип близькості (Proximity Principle<\/i>), що використовується у візуальному дизайні. Немає жодних причин не послуговуватися цим принципом у дизайні юридичних документів.<\/p>\n
Теорія<\/h2>\n
Принцип дуже простий:<\/p>\n
Об’єкти, розташовані поряд, сприймаються пов’язаними.<\/p>\n
Вірним є й зворотне: елементи, між якими є простір, сприймаються як такі, що належать до різних груп.<\/p>\n
Це означає, що:<\/p>\n
\n
Пов’язані елементи мають бути візуально згруповані.<\/li>\n
Непов’язані елементи мають бути візуально розділені.<\/li>\n
Має бути створена візуальна ієрархія, що має на меті полегшити життя читачу і бути для нього дороговказом.<\/li>\n<\/ol>\n
Практика<\/h2>\n
Повернімося до напису на вході до КГС ВС. Назва суду складається з двох змістовних елементів: Верховний Суд | Касаційний господарський суд<\/i>. Але у нашому прикладі відстань між рядками не виглядає однаковою.<\/p>\n
До того ж між словами «Касаційний» та «господарський» невдало розташований стик облицювальної плитки, який створює відчуття розділювальної риски. Саме тому візуально напис складається з двох неправильних частин: Верховний Суд Касаційний | господарський суд<\/i>:<\/p>\n
\n $\"\"$ \nНапис на вході до ВГС ВС з орієнтовною довжиною міжрядкових інтервалів. Заміри не претендують на точність.<\/div>\n<\/div>\n
Є очевидним, що це не провина суду, а недбалість виконавця, оскільки офіційний дизайн КГС ВС як раз чудово враховує принцип близькості:<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Вивіска КГС ВС. Елемент «Верховний Суд» сприймається окремо від «Касаційний господарський суд»<\/div>\n<\/div>\n
Інший приклад, як робити не треба:<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Напис поряд з будівлею посольства США у Києві<\/div>\n<\/div>\n
Тут вже неозброєним оком видно, що слово «Посольство» візуально зливається з англомовною частиною напису. Відстань між «Посольство» і «Сполучених Штатів Америки» є більшою, ніж між англомовним та україномовним блоками. Це створює враження, що слово «Посольство» належить до англомовного блоку, тоді як останній рядок українською виглядає ізольованим.<\/p>\n
Такий візуальний дисонанс не виник би, якби дотримувалися принципу близькості: відстань між англомовним і україномовним блоками мала б бути більшою, ніж відстань між рядками всередині самих блоків.<\/p>\n
Останній приклад — форматування Конституції України на сайті Президента України<\/a>:<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Скріншот з сайту Президента України<\/div>\n<\/div>\n
На початку все чудово: відстані між заголовком, підзаголовком і основним текстом є різними, в залежності від ієрархії. Але далі будову порушено, адже відстань між статтями є такою ж, що і відстань між абзацами всередині самих статей. Через це структурованість дещо збивається, оскільки статті недостатньо ізольовані одна від одної і сприймаються менш «промовисто».<\/p>\n
Приклад<\/h2>\n
Пропоную уривок з однієї апеляційної скарги:<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Фрагмент апеляційної скарги в одній адміністративній справі. Місце, де «шапка» перетікає в основний текст<\/div>\n<\/div>\n
У цьому прикладі:<\/p>\n
\n
Реквізити відповідачів «приклеєні» до написів «відповідач 1» і «відповідач 2».<\/li>\n
Відстань між адресою відповідачів є більшою, ніж відстань між рядками з їх іменами\/назвами. Але меншою, ніж між двома відповідачами.<\/li>\n
Заголовок документа («Апеляційна скарга») розташований далі від «шапки» та ближче до основної частини. Це єдине місце в документі, де використано шрифт більшого розміру.<\/li>\n
Підзаголовок розташовано ближче до основного тексту, ніж до заголовка.<\/li>\n
Відстань між абзацами є більшою, ніж відстань між рядками.<\/li>\n<\/ol>\n
Безумовно, це не зразок, а лише приклад того, як різні змістовні блоки документа можуть створювати відчуття ієрархічної побудови лише за допомогою відстаней.<\/p>\n
Загалом, рекомендації прості й очевидні:<\/p>\n
\n
Зближувати пов’язані змістовні блоки для покращення їхньої візуальної єдності.<\/li>\n
Чітко відділяти ці блоки один від одного.<\/li>\n
Розташовувати заголовки та підзаголовки ближче до відповідних абзаців чи рядків<\/li>\n<\/ol>\n
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2024-12-30T16:00:49+02:00", "date_modified": "2024-12-30T19:09:07+02:00", "tags": [ "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/44610454_1072839289547003_2266479556636442624_o.jpg", "_date_published_rfc2822": "Mon, 30 Dec 2024 16:00:49 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "22", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/44610454_1072839289547003_2266479556636442624_o.jpg", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20241230-mflf.jpeg", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20241230-lgqr.jpeg", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/9e6aa4c-gettyimages-1393626186--1-.jpg", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20241230-mphv.png", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/SCR-20241230-nbeg.png" ] } }, { "id": "28", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/not-justified\/", "title": "Чому варто вирівнювати за лівим краєм", "content_html": "
У нас дуже популярно вирівнювати абзаци за шириною. Поясню, чому це може бути проблемою.<\/p>\n
Ваша текстова програма не вміє нормально вирівнювати за шириною<\/h2>\n
Дійсно, якщо вирівнювати за лівим краєм, праворуч починаються «танці» і рваний правий край утворює такі собі несолідні сходинки. Куди приємніше, коли текст виглядає як система прямокутних блоків-абзаців, адже це створює відчуття порядку і чистоти.<\/p>\n
Але тут важливо розуміти, як працюють сучасні текстові редактори. Коли ви вмикаєте вирівнювання за шириною (justified text), то програма розуміє це так, що їй потрібно зробити рівненький правий кравий будь-якою ціною. Саме тому вона штучно розтягуватиме ваші рядки, збільшуючи відстань між словами або буквами у цих словах.<\/p>\n
Ось чому у документі іноді з’являються довжелезні прогалини, через які ви починаєте переставляти слова, придумувати синоніми або взагалі перебудовувати речення, аби тільки ті дірки зникли.<\/p>\n
Вирівнювання за шириною — розкіш, доступна під час професійного верстання у професійному софті. Для цього треба робити підгонку кожного рядка, щоб він одночасно не зависав у повітрі, не був дірявим, стисненим чи розплющеним. Напевно, це все ж таки атрибут книговидання, а не повсякденного документообігу.<\/p>\n
Якщо рівняєте за шириною — вмикайте перенесення слів<\/h2>\n
Коли текстовий редактор «бачить», що слово не вміщується у рядок, він переносить його на наступний і розтягує пробіли, щоб дотягнути до правого краю. Якщо ж увімкнути перенесення, то натомість він перенесе лише ту частину слова, яка не вмістилася, і вже не буде розтягувати так топорно.<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Ось так це виглядає у Pages на macOS. Але частіше текстові редактори збільшують відстань між словами, а не між буквами.<\/div>\n<\/div>\n<\/div>
В інтернеті не дарма рівняють за лівим краєм<\/h2>\n
Можете хоч зараз відкрити будь-який сайт зі своїх закладок і придивитися до публікацій на ньому. Швидше за все, абзаци в них будуть рівнятися за лівим краєм, а правий буде «танцювати». Цьому є очевидна причина — так банально зручніше читати.<\/p>\n
Вирівнювання за лівим краєм гарантує, що у вас завжди буде однакова відстань між словами. Це полегшує життя читача, дозволяє його очам менше «скакати» і читати прогнозованим темпом, без ривків.<\/p>\n
Ціна тому — нерівний правий край, від якого спочатку може бути ніяково. Але тут вже вам обирати між зручністю і красивою побудовою документа рівними прямокутними блоками.<\/p>\n
Отже, правила прості: вирівнюйте абзаци за лівим краєм, а якщо все ж зручніше за шириною — вмикайте перенесення.<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
Дайте шанс лівій кнопочці<\/div>\n<\/div>\n
Вирівнювати абзаци за лівим краєм або вмикати перенесення<\/p>\n<\/div>
Читайте про це також у «Типографіці для юристів» Метью Баттеріка<\/a> (англійською)<\/p>\n
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2020-10-08T14:37:38+02:00", "date_modified": "2021-01-05T15:42:54+02:00", "tags": [ "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/Screenshot-2020-10-08-at-12.38.38.png", "_date_published_rfc2822": "Thu, 08 Oct 2020 14:37:38 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "28", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/Screenshot-2020-10-08-at-12.38.38.png", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/c92f86494c384a7e83c2d5f52d71fbdd.png" ] } }, { "id": "38", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/humble-addendum\/", "title": "«Належним чином посвідчена копія»", "content_html": "
От пишете ви собі документ. Наприкінці треба вказати додатки, а у вас там копії.<\/p>\n
І тут часто можна зустріти:<\/p>\n
\n
Додатки:<\/i>
\n1. Належним чином посвідчена копія свідоцтва...<\/i>
\n2. Належним чином посвідчена копія ордера...<\/i><\/p>\n<\/blockquote>\n
Впадає в око певна нескромність такого переліку. За такою ж логікою, додаючи до документа, скажімо, позов, можна в додатку його описувати як належним чином обґрунтований позов.<\/i><\/p>\n
Але завдання переліку додатків — описати їх, а не давати оцінку оформленню.<\/p>\n
Належним чином посвідчена копія → Посвідчена копія<\/p>\n<\/div>
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2020-09-23T15:56:45+02:00", "date_modified": "2020-09-23T15:56:28+02:00", "tags": [ "новий стиль" ], "_date_published_rfc2822": "Wed, 23 Sep 2020 15:56:45 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "38", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [] } }, { "id": "35", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/proshu\/", "title": "На підставі викладеного вище, керуючись...", "content_html": "
\n $\"\"$ \n<\/div>\n
Якщо перед вами юридичний документ, то, скоріш за все, у ньому буде слово прошу<\/i>.<\/p>\n
Трохи менша ймовірність, що перед прошу<\/i> у ньому буде зворот на підставі всього викладеного вище, керуючись статтями...<\/i>. З судовими рішеннями та сама історія, тільки замість прошу<\/i> там вирішив<\/i>, ухвалив<\/i> або постановив<\/i>.<\/p>\n
Вживання цих зворотів дійсно виглядає незаміннім і їх використовують рефлекторно. Але без них документ краще і ось чому.<\/p>\n
Яка мета заключної частини документа?<\/h2>\n
Міркування тут однакові що у праві, що у драматургії, що у рекламі. Кінець завжди має сильно і, бажано, коротко підсумовувати решту викладеного. Потрібен фінальний панч. Тому банальна фраза «на підставі того, що я вже написав» — лише прикриття дірки в стіні дешевою стоковою репродукцією.<\/p>\n
У закінченні має бути містке і, якщо доречно, зубасте перелічення конкретних переваг вашої правової позиції. Так, це збільшує час роботи над документом і в юриста завжди є спокуса відмахнутися ритуальним «на підставі викладеного». Але насправді сильні вступ та закінчення вимагають творчого підходу, адже їх читають майже завжди, а от середину інколи, на жаль, продивляються нашвидку.<\/p>\n
Так, можна жбурнути у читача купу думок і жодним чином не полегшувати йому життя: мовляв, це ж юристи, то хай читають, перечитують і розбираються. А можна готувати документи, дбаючи про читача. Один з інструментів дбайливого ставлення — сильне, а не кволе завершення.<\/p>\n
Очевидне = зайве<\/h2>\n
В юридичному письмі майже в усіх випадках застосовне правило:<\/p>\n
\n
Якщо будь-який зворот можна видалити з тексту без втрати змісту — треба видаляти.<\/p>\n<\/blockquote>\n
Розберемо за цим правилом мантру на підставі викладеного вище<\/i>. По-перше, сама фраза позбавлена сенсу: зрозуміло, що прохальна частина базується на змісті всього документа.<\/p>\n
По-друге, чому саме «викладене вище<\/i>»? До чого цей вертикально-навігаційний підхід? Можна ж просто написати «на підставі викладеного», тож видаляємо «вище».<\/p>\n
Добре, трохи обрізали, залишилося «на підставі викладеного». Це все одно, що написати «Дивіться, у цьому тексті були аргументи!». Навряд читач, який дійде до прохальної\/резолютивної частини і не побачить цієї фрази подумає «Стривайте, а де „на підставі викладеного“? Тут що, прохальна частина не пов’язана з мотивувальною? Мене що, шиють у дурні?». Тож видаляємо трюїзми.<\/p>\n
Не керуватися звалищем норм<\/h2>\n
На перший погляд, якщо в кінці вставити фразу керуючись<\/i> і далі викласти купу статей, це додасть солідності документу, створить враження міцного фундаменту. Проте, зазвичай, ніхто не перевіряє ці посилання, а самі по собі номери статей без натяку на їх зміст є зневагою до читача. А ще це доволі низький канцелярський жанр, покликаний створювати ілюзію залізної обґрунтованості.<\/p>\n
Усе нормативне обґрунтування має бути в основному тексті документа, а не вивалюватися в останню мить, хай навіть у якості підсумку-нагадування. Особливо це стосується судових рішень: зазвичай, звалище норм перед резолютивною частиною є частиною шаблону і дуже часто там є норми, що взагалі справи не стосуються.<\/p>\n
Тож викладати нормативку доцільно в основному тексті, бажано, у формі цитат (див. Головний секрет цитування<\/a>). Нормативне обґрунтування має бути переконливим за змістом, а не за фактом наявності.<\/p>\n
Коли суд в засіданні зачитує вступну і резолютивну частину рішення, то в момент, коли він впритул наближається до головних слів і починає своє «керуючись пунктами-частинами-статтями», не можу позбавитись враження, наче хтось кастує файрбол і промовляє останні слова закляття.<\/p>\n
Як можна робити?<\/h2>\n
То невже слід просто одразу викладати вимоги\/висновки без будь-яких формальностей? Треба ж якось ввічливо витерти взуття, перш ніж зайти у гості? Так, треба, але все ж краще мати одразу чисте взуття, щоб не затримуватися на вході і справити враження завбачливого професіонала.<\/p>\n
Особисто я прагну робити так, щоб перед прохальною частиною вже все всім було зрозуміло без додаткових реверансів. Тому, зазвичай, після фінального панчу включаю окремий розділ «Вимоги». Ось уривок останньої сторінки однієї з моїх нещодавніх скарг:<\/p>\n
\n $\"\"$ \n
До речі, у цій справі виключний випадок, коли дійсно було доцільно посилатися на практику ЄСПЛ. Зазвичай, слід уникати цього карго-культу<\/a>.<\/div>\n<\/div>\n<\/div>
На підставі всього викладеного вище,
\nкеруючись..., прошу → Прошу<\/p>\n<\/div>
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2020-03-25T14:13:12+02:00", "date_modified": "2020-03-25T21:18:13+02:00", "tags": [ "новий стиль", "цитування" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/3tz4a8.jpg", "_date_published_rfc2822": "Wed, 25 Mar 2020 14:13:12 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "35", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/3tz4a8.jpg", "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/Screenshot-2020-03-25-at-13.22.14-2.png" ] } }, { "id": "23", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/bullshit-system-interpretation\/", "title": "Юридичні стоп-слова: Системне тлумачення", "content_html": "
\n $\"\"$ \n<\/div>\n
Цим розпочинаємо атаку на юридичні кліше, які засмічують документи та часто мають на меті пошити читача у дурні.<\/p>\n
Чотири складові системного тлумачення<\/h2>\n
Рецепт цього магічного ритуалу відомий кожному юристу:<\/p>\n
\n
У мотивувальну частину документа звалюється самоскид цитат правових норм. Бажано розпочинати з Конституції, не дарма ж вона Основний Закон. Завершувати можна практикою ЄСПЛ і рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи, щоб ніхто не звинуватив у порушенні верховенства права.<\/li>\n
Між цитатами у жодному разі не зазначати думок автора. Рецепт подіє лише якщо цитати будуть йти одна за одною без жодних вставок.<\/li>\n
Наприкінці звалища цитат вставляється закляття «системне тлумачення наведених норм дозволяє дійти висновку<\/i>».<\/li>\n
Після закляття йде висновок, у якому переконаний автор, і який дозволяє вирішити справу одним махом.<\/li>\n<\/ol>\n
Опціональний п’ятий крок для судових рішень апеляційних\/касаційних судів: підсилювальне закляття «інші доводи скарги не спростовують висновків судів<\/i>». Тут важливо не зруйнувати магію і випадково не зазначити про які саме доводи йдеться.<\/p>\n
Не буває «несистемного» тлумачення<\/h2>\n
Спрощено, системне тлумачення — це коли зміст норми встановлюють ґрунтуючись на її місці в конкретному акті та у законодавстві в цілому.<\/p>\n
Ніхто ніколи не тлумачить норму ізольовано і не аналізує у вакуумі. Принаймні, ніхто не зізнається, що тлумачить несистемно. Тому вказівка на «системність» тлумачення, зазвичай, зайва, адже не можна тлумачити якось інакше.<\/p>\n
Чомусь саме системне тлумачення згадується найчастіше серед усіх способів інтерпретації. Врешті решт, ще є казуальне тлумачення — воно стосується інтерпретації норм відносно конкретного випадку, а не в цілому.<\/p>\n
А ще є професійне тлумачення — його здійснюють юристи.<\/p>\n
А ще логічне — воно будується на правилах формальної логіки.<\/p>\n
То що, юрист має у кожному документі називати повні реквізити застосованого тлумачення? Тоді чому ж скрізь читаємо саме про системне тлумачення? Думаю, не тому, що окремих авторів так турбує академічна правильність, а через їх прагнення ігнорувати аргументи сторін та маскувати вади власної аргументації.<\/p>\n
Системне тлумачення як «крекс-пекс-фекс»<\/h2>\n
«Я все прочитав і, здається, все виглядає так, що...», «Я розбирався. Чесно-чесно!» — такі звороти цілком пристойна заміна мантрі про системне тлумачення.<\/p>\n
Має бути видно й без таблички, що тлумачення системне. На жаль, зараз це словосполучення використовують як фіговий листок поверхневого аналізу.<\/p>\n
Коли ж перед вказівкою на системність йде просто купа нормативки без жодних коментарів — це неповага до адресата документа. Мовляв, за лаштунками звалища цитат відбувається така неосяжна простим смертним мозкова активність, що ось вам одразу результат, щоб не перевантажувати. Але навіть у школі ставлять низьку оцінку за саму лише правильну відповідь без викладення процесу розв’язання.<\/p>\n
«Cистемне тлумачення» — ширма кульгавої аргументації.<\/p>\n
Тлумачення має бути системним за змістом, а не за назвою<\/p>\n<\/div>
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2019-08-02T16:01:22+02:00", "date_modified": "2023-07-31T16:48:07+02:00", "tags": [ "новий стиль", "стоп-слова" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/2v8vb5.jpg", "_date_published_rfc2822": "Fri, 02 Aug 2019 16:01:22 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "23", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/2v8vb5.jpg" ] } }, { "id": "24", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/refer-by-name\/", "title": "Знеособлення як спосіб поховати документ", "content_html": "
\n $\"\"$ \n<\/div>\n
Цей текст (далі — Текст) адресовано широкому загалу юристів (далі — Читачі) з метою мінімізувати вживання ними деперсоніфікації дійових осіб юридичного документа (далі — Мета Тексту).<\/p>\n
Знеособлення — у кожному документі<\/h2>\n
У книзі «Правове письмо простою англійською» Брайан Ґарнер пропонує:<\/p>\n
\n
Уявіть світ, де усі новелісти використовують терміни «Протагоніст» і «Антагоніст» замість імен головних героїв. Припустіть, що так само роблять драматурги та сценаристи. Історії стали б виснажливими, чи не так?<\/p>\n<\/blockquote>\n
Знеособлення, начебто, покликано спростити юристам життя, але, насправді, воно марнує час і замилює сприйняття.<\/p>\n
Проблема в тому, що автор документа має більше часу, ніж читач. Автор може зануритися в одну-єдину фабулу і швидко орієнтуватися хто у нього «страховик», а хто «страхувальник». У читача ж (особливо у судді) часто є лише декілька хвилин аби пробігтися документом. Кожного дня у нього десятки «позивачів», «орендодавців» і «заставодержателів» і він змушений буде продиратися до суті крізь ваші умовні позначення.<\/p>\n
Недоліки знеособлення<\/h2>\n
\n
Якщо адресат документа щодня вивчає купу паперів, всі знеособлення в його голові можуть злипнутися в суцільну мішанину. Це у вас, а не у читача, сформулювалися нейронні зв’язкі між «Відповідачем» і «КП Волиньтролейбус».<\/li>\n
Це роботизує документ. Читач має бачити «кіно»: конкретні образи людей−заводів−банків. Типові найменування додають штучності і віддаляють читача від дійових осіб. «Позивач<\/i>» не набагато краще відомого «ОСОБА 1<\/i>».<\/li>\n
Однокореневі слова — окремий біль. Усі ці «позичальник−позикодавець», «орендар−орендодавець», «спадкоємець−спадкодавець». Такі пари — розсадники описок, перечитувань, перепитувань і непорозумінь. Якщо ж мова йде про договори, то ці слова додають присмак шаблона з інтернету. Ще й вичитувати треба уважніше, що саме по собі збільшує ймовірність помилок.<\/li>\n<\/ol>\n
Вихід: всіх називати власними іменами<\/h2>\n
Називайте людей їх прізвищами: пан\/пані Кишкевич<\/i>, Ярмоленко<\/i>, Стовбур<\/i>, Гаспарян<\/i> — живі герої, а не чорнила на папері. Юридичні особи, зазвичай, не вивіски, а Заводи<\/i>, Кінотеатри<\/i>, Університети<\/i>, Банки<\/i> (без лапок і можна навіть з маленької літери).<\/p>\n
Від цього зміст не постраждає, а текст оживе, дешаблонізується і легше сприйматиметься.<\/p>\n
Уникати знеособлення дійових осіб<\/p>\n<\/div>
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2019-06-27T16:01:13+02:00", "date_modified": "2019-06-27T16:08:48+02:00", "tags": [ "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/34er03.jpg", "_date_published_rfc2822": "Thu, 27 Jun 2019 16:01:13 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "24", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/34er03.jpg" ] } }, { "id": "21", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/times-new-roman-rant\/", "title": "Таймс Нью Роман як символ байдужості", "content_html": "
\n $\"\"$ \n<\/div>\n<\/div>
Адекватний шрифт — найлегший спосіб зменшити кровотечу з очей при читанні юридичного документа. Будь ласка, не набирайте Таймс Нью Романом. Навіть боковим зором такий текст виглядає як стандартизована нудна писанина, незалежно від змісту.<\/p>\n
Не такий вже «Нью»<\/h2>\n
Якщо працюєте з Таймс Нью Романом, важливо розуміти, що ви користуєтеся газетним шрифтом. Стенлі Морісон створив його у 1932 році спеціально для Таймс<\/i>.<\/p>\n
Він розробляв шрифт, виходячи з потреб газети: вмістити більше тексту на одному розвороті. Цей шрифт завузький для потреб юриста, особливо у жирному написанні. Врешті решт, нам потрібно переконати читача, а не залишити більше місця для реклами.<\/p>\n
Просто усвідомте: ми досі користуємося газетним шрифтом, який з’явився в епоху друкарських машинок. Розумієте, Гітлер тільки підбирався до влади у Німеччині, а Таймс Нью Роман вже був. Так, я хочу, щоб цей шрифт почав асоціюватися з Гітлером: не знаю як ще переконати не користуватися сірниками, а перейти на запальнички.<\/p>\n
Це не ви використовуєте Таймс Нью Роман, а він вас<\/h2>\nСьогодні Гугл відкрив для безкоштовного легального використання більше тисячі шрифтів<\/a>. Знати це, і все одно набирати Таймс Нью Романом — визнавати його містичну владу над собою.<\/p>\n
Так, це не поганий шрифт. Ба більше, серед безоплатних системних шрифтів — він один з найкращих. Але це той випадок, коли щось пристойне так задовбує, що перетворюється на самостійний негативний бренд. Закріплюючи аналогію з Гітлером, коли ми бачимо свастику, то думаємо про нацизм, а не про давньоіндійські символи.<\/p>\n
Набираючи текст Таймс Нью Романом, ми кажемо «мені однаково» і ігноруємо, що за останні 80 років у типографський справі щось змінилося.<\/p>\n
На щастя, в нас немає правил, які б регламентували шрифти, відсутупи та інтервали в юридичних документах. Тому юристу ніщо не заважає безперервно вдосконалювати стиль власних документів. Ніщо, окрім ліні або нераціонального консерватизму.<\/p>\n
Що робити<\/h2>\n
\n
Обрати інший шрифт. Експериментувати. Спочатку, який би шрифт не обрали, буде різати око. Це нормально — детоксикація нелегка справа.<\/li>\n<\/ol>\n
\n
Обираючи, виходити з того, що на папері краще використовувати шрифти з засічками<\/a>, а в електронних документах — без<\/a>.<\/li>\n<\/ol>\n
\n
Скачувати шрифти у сучаснішому форматі .otf, а не .ttf. Інакше шрифти можуть некоректно відображатися після конвертації у pdf.<\/li>\n<\/ol>\n
Особисто я зараз використовую:<\/p>\n
\n
Charter — з засічками. Скачати збірку Метью Баттеріка<\/a> (900 KB, zip)<\/li>\n
IBM Plex — без засічок. Скачати з ґітхабу Ай-Бі-Ем<\/a> (6,3 MB, zip).<\/li>\n<\/ol>\n
Також є ціла скарбниця шрифтів на Гугл Фонтс:<\/p>\n
\n
Кириличні шрифти з засічками<\/a><\/li>\n
Кириличні шрифти без засічок<\/a><\/li>\n<\/ol>\n
Аргументи на користь відмови від Таймс Нью Роману читайте також англійською у Метью Баттеріка<\/a>.<\/p>\n
Таймс Нью Роман — на смітник<\/p>\n<\/div>
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2019-04-17T15:18:57+02:00", "date_modified": "2021-04-06T17:14:04+02:00", "tags": [ "замах на святе", "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/tally-of-types.jpg", "_date_published_rfc2822": "Wed, 17 Apr 2019 15:18:57 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "21", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/tally-of-types.jpg" ] } }, { "id": "14", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/sami-dadut\/", "title": "Не вір, не бійся, не проси очевидного", "content_html": "
Є фрази, які юристи повторюють наче мантри, і навіть не замислюються навіщо. Наприклад, є проблема захаращення прохальної частини документів. Це коли юрист починає просити те, що адресат і без того має зробити.<\/p>\n
Наприклад, коли подаєте позов, не треба у ньому ж просити його задовольнити: це зрозуміло за визначенням.<\/p>\n
Якщо подаєте клопотання, не треба просити прийняти його до розгляду: ви ж його подаєте. Це все одно що давати гроші кондуктору зі словами «прошу прийняти ці вісім гривень і видати квиток».<\/p>\n
Коли ви формулюєте позовні вимоги, зайве просити «вирішити питання про розподіл судових витрат». Це пряма вимога закону до судового рішення, і якщо суддя про це забуде або не захоче — ваше прохання не допоможе.<\/p>\n
Так само у зверненні не треба просити надати відповідь у 30-денний строк — чиновник й без того знає Закон «Про звернення громадян». Тому свою відписку ви отримаєте вчасно навіть без прохання. Або отримаєте з датою відповіді у межах 30 днів, але з пізнішим поштовим штемпелем. Або не отримаєте: не мені вам пояснювати.<\/p>\n
Якщо від прохання нічого не зміниться — не просити<\/p>\n<\/div>", "date_published": "2018-11-30T11:22:46+02:00", "date_modified": "2018-11-30T12:19:30+02:00", "tags": [ "новий стиль", "трюїзми" ], "_date_published_rfc2822": "Fri, 30 Nov 2018 11:22:46 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "14", "_e2_data": { "is_favourite": false, "links_required": [], "og_images": [] } }, { "id": "3", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/secret-citation\/", "title": "Головний секрет цитування", "content_html": "
Що юристи найчастіше роблять у своїх документах? Звісно, цитують: норми законодавства, позицію опонентів та судів.<\/p>\n
Згідно з, відповідно до...<\/h2>\n
Без цих слів не обійтись. Але лише жбурнути цитату у читача через «відповідно до» — замало.<\/p>\n
Зазвичай, це виглядає так:<\/p>\n
\n
«Відповідно до ч. 2 ст. 884 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об’єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об’єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.»<\/p>\n<\/blockquote>\n
Начебто, нема до чого чіплятися. Але це лише якщо таких цитат — одна-дві на весь документ. Якщо ж їх багато, і, тим паче, якщо такі цитати йдуть підряд — кожна наступна повільно вбиває увагу читача: він починає шукати коротку стежку до суті.<\/p>\n
Просте рішення<\/h2>\n
Що ж робити? Врешті-решт, наведений спосіб цитування є усталеним і застосовується скрізь. Проблема у тому, що працює це погано: оку юриста достатньо лише розфокусовано торкнутися абзацу аби зрозуміти, що його можна безболісно не читати. Це поразка у битві за увагу читача.<\/p>\n
У кафе ми замовляємо страву, виходячи з її опису в меню. Так само й цитату слід смачно підготувати до подачі. Рецепт простий:<\/p>\n
Додавайте вступ перед будь-якою розлогою цитатою<\/p>\n<\/div>
Скажіть що-небудь конкретне: зробіть твердження, озвучте тезу — спростіть життя читачу. Добра цитата має бути зрозумілою ще до початку цитування:<\/p>\n
\n
«Норма ч. 2 ст. 884 ЦК встановлює, що протягом гарантійного строку підрядник відповідає за дефекти будівлі, окрім трьох випадків:<\/p>\n
\n
Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об’єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об’єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.»<\/p>\n<\/blockquote>\n<\/blockquote>\n
Переваги методу<\/h2>\n
\n
Ви м’яко підводите до цитати. Цитата без підводки змушує читача, що втратив концентрацію, перечитувати відповідний уривок повністю. Підготовлена цитата дозволяє прочитати лише вступ до неї.<\/li>\n<\/ol>\n
\n
При першому читанні цитата з підводкою кидає виклик читачу: він бачить цитату, а зверху неї — ваше резюме. А тому він, скоріш за все, захоче вас перевірити аби «спіймати». А нам тільки того і треба: тепер він буде уважно читати цитату і співставляти її з вашим вступом, а не просто пробігатися рядками з думкою «ага, тут цитата, потім подивлюся першоджерело». Замість відкладення — миттєве занурення.<\/li>\n<\/ol>\n
\n
Документ стає більш структурованим і не виглядає як масив цитат з висновками. Читач бачить ваше ставлення до кожної цитати, а не змушений вгадувати до чого вони тут.<\/li>\n<\/ol>\n
\n
Ви полегшуєте долю очей читача, оскільки перетворюєте цитати на якірні об’єкти, за які можна чіплятися.<\/li>\n<\/ol>\n
Схема така<\/h2>\n
Вступ з двокрапкою наприкінці → цитата (без лапок, курсиву та жирного; розмір шрифту та міжрядковий інтервал зменшені; додаткові відступи зліва і справа. Приблизно так:<\/p>\n
\r\n0acb56b09847c317872e4d2f06fac5bb.png\r\n<\/div>\r\n\r\n
\n $\"\"$ \n<\/div>\n<\/div>
Важливо також аби цитата не залишилася у вакуумі. Тому після неї варто пояснити, яким чином вона впливає на правову оцінку обставин конкретної справи.<\/p>\n
Мій канал у телеграмі<\/a><\/p>\n", "date_published": "2018-11-13T11:14:54+02:00", "date_modified": "2020-10-14T17:27:22+02:00", "tags": [ "новий стиль", "цитування" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/0acb56b09847c317872e4d2f06fac5bb.png", "_date_published_rfc2822": "Tue, 13 Nov 2018 11:14:54 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "3", "_e2_data": { "is_favourite": true, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/0acb56b09847c317872e4d2f06fac5bb.png" ] } }, { "id": "2", "url": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/all\/start\/", "title": "Про що це все", "content_html": "
\n $\"\"$ \n
Головуючому натякають, що адвокат завершив<\/div>\n<\/div>\n
Мене звати Станіслав Кунянський, я адвокат і мені не дають спокою дві проблеми, які роками отруюють українську юридичну спільноту: хаос у документах<\/i> і безлад у тлумаченні норм права<\/i>.<\/p>\n
Для кожного юриста його документи — уособлення власної професійності, а їх критика — замах на святе. Але юристи часто легковажно ставляться до зовнішніх атрибутів своїх документів. І це не тому, що вони тупі й ліниві неуки: нас просто цьому не вчили.<\/p>\n
Юридична освіта, зазвичай, залишає дві дірки, які ми самостійно загоюємо роками досвіду: написання паперів та прикладне тлумачення правових норм. Саме через це у кожного юриста свій стиль документів, який складається з уривків університетських знань, звичок, міських легенд та забобонів.<\/p>\n
Чому в нас все погано з документами<\/h2>\n
За моїм відчуттям, десь 50% змісту середньостатистичного юридичного документа — сміття.<\/p>\n
\n
На підставі усього викладеного вище..., керуючись статтею..., системне тлумачення свідчить..., укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу..., прошу прийняти це клопотання до розгляду...<\/i><\/p>\n<\/blockquote>\n
Окремим рядком йде головна чума: кулеметні черги цитат законодавства.<\/p>\n
Усі ці штампи і звички настільки в’їлися у нашу практику, що мало хто замислюється, про їх беззмістовність. Якщо ви податківець, віщую: з ваших заперечень можна викидати 70% тексту без втрати змісту. Впевнений, що така гігієна піде на користь будь-якому юристу.<\/p>\n
А якщо відмовитися від Таймс Нью Роману, підкреслень слів, беззмістовних і неоформлених цитат, хаотичних відступів та інтервалів тощо — усім стане краще: звільниться купа часу на суть справи, а не на продирання крізь джунглі неструктурованого матеріалу.<\/p>\n
Одержимість технічними елементами документа — це не милування собою, а боротьба за увагу читача. Типографія і верстка — не про красу, а про утилітаризм.<\/p>\n
Коли ми готуємо документ для суду, не зайве зважувати на завантаженість судді і його «затерте» око. Ось як американський юрист і типограф Метью Батеррік зображує ставлення до документа з боку автора і читача:<\/p>\n
\n\n\n\n\n\n\n
<\/td>\n Автор<\/b><\/td>\n Читач<\/b><\/td>\n<\/tr>\n
Часу на концентрацію<\/td>\n Багато<\/td>\n Мало<\/td>\n<\/tr>\n
Інтерес до теми<\/td>\n Високий<\/td>\n Низький<\/td>\n<\/tr>\n
Відкритість до протилежної позиції<\/td>\n Ні<\/td>\n Так<\/td>\n<\/tr>\n
Прагне ощасливити вашого клієнта<\/td>\n Так<\/td>\n Ні<\/td>\n<\/tr>\n<\/table>\n<\/div>\n
На жаль, окремі автори виходять з такої картини світу:<\/p>\n
\n\n\n\n\n\n\n
<\/td>\n Автор<\/b><\/td>\n Читач<\/b><\/td>\n<\/tr>\n
Часу на концентрацію<\/td>\n Багато<\/td>\n Скільки знадобиться<\/td>\n<\/tr>\n
Інтерес до теми<\/td>\n Високий<\/td>\n Зашкалюючий<\/td>\n<\/tr>\n
Відкритість до протилежної позиції<\/td>\n Ні<\/td>\n Трохи<\/td>\n<\/tr>\n
Прагне ощасливити вашого клієнта<\/td>\n Так<\/td>\n Авжеж<\/td>\n<\/tr>\n<\/table>\n<\/div>\n
Думати так, м’яко кажучи, недалекоглядно.<\/p>\n
Чому в нас все погано з тлумаченням норм<\/h2>\n
Тут повне бездоріжжя з ледь-ледь проглядаючимися напрямами. Всі, начебто, пам’ятають, що тлумачення буває буквальне і системне<\/a>. Буквальне, здається, — «погане» і неєвропейське. А системне — це коли звалити до купи багато норм і зробити з них єдиний висновок.<\/p>\n
Ще є норми загальні й спеціальні. Спеціальні мають перевагу. Зворотної сили закон, як правило, не має. Ще є практика Європейського суду з прав людини, яка затьмарює взагалі все. Такий от нескладний набір.<\/p>\n
Але нашій юридичній спільноті було б корисно домовитися про дійсно концептуальні речі. Або хоча б розпочати про них розмову.<\/p>\n
Наприклад:<\/p>\n
\n
Чи дійсно у нормативно-правових актах є «дух», який може суперечити «букві»?<\/i><\/li>\n
Чи можуть суди не застосовувати норми права, якщо вони вважатимуть, що таке застосування призведе до поганих наслідків?<\/i><\/li>\n
Де шукати зміст закону: в ухваленому текст або у меті й намірах законодавця?<\/i><\/li>\n
До якої межі суди можуть відхилятися від «букви» закону, керуючись принципом верховенства права та практикою ЄСПЛ?<\/i><\/li>\n
Чи повинні суди ігнорувати текст закону там, де це необхідно для досягнення позитивних наслідків для певних груп населення?<\/i><\/li>\n<\/ul>\n
Є чутки, що якісь правила все ж є: суддя Верховного Суду Михайло Смокович, коли його обирали головою касаційного адміністративного суду, заявляв, що напрацював власні 110 правил тлумачення законодавства<\/a>.<\/p>\n
Але невідомо чому ці напрацювання досі не стали настільною книгою юристів. На щастя, є світові надбання, про які я й буду тут писати, проповідуючи дві речі:<\/p>\n
Новий юридичний стиль:<\/b> підхід до написання документів, за яким форма і зміст однаково важливі, оскільки форма підсилює зміст. Від такого документа з очей не тече кров. Читач не змушений шукати правову позицію з ліхтарем і не відчуває, що автор не поважає його час або шиє в дурні.<\/p>\n
Метод чесного читання:<\/b> спосіб розумної інтерпретації нормативно-правових актів, який базується на оригіналізмі<\/a> — методі тлумачення, який найбільш яскраво пропагував суддя Верховного Суду США Антонін Скаліа.<\/p>\n
Тим, хто хоче всю матчастину одразу, ось чотири книжки:<\/p>\n
Bryan A. Garner, Legal Writing in Plain English, Second Edition: A Text with Exercises<\/i><\/p>\n
Matthew Butterick, Typography for Lawyers<\/i><\/p>\n
Максим Ильяхов, Людмила Сарычева, Пиши, сокращай<\/i><\/p>\n
Antonin Scalia, Bryan A. Garner, Reading Law: The Interpretation of Legal Texts<\/i><\/p>\n", "date_published": "2018-10-27T20:54:57+02:00", "date_modified": "2020-12-26T21:25:58+02:00", "tags": [ "метод чесного читання", "новий стиль" ], "image": "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/gC6O60l8TZGweeEwkz-B6Q-default.jpg", "_date_published_rfc2822": "Sat, 27 Oct 2018 20:54:57 +0200", "_rss_guid_is_permalink": "false", "_rss_guid": "2", "_e2_data": { "is_favourite": true, "links_required": [], "og_images": [ "https:\/\/kuniansky.com.ua\/pictures\/gC6O60l8TZGweeEwkz-B6Q-default.jpg" ] } } ], "_e2_version": 4116, "_e2_ua_string": "Aegea 11.2 (v4116)" }