Про що це все
Мене звати Станіслав Кунянський, я адвокат і мені не дають спокою дві проблеми, які роками отруюють українську юридичну спільноту: хаос у документах і безлад у тлумаченні норм права.
Для кожного юриста його документи — уособлення власної професійності, а їх критика — замах на святе. Але юристи часто легковажно ставляться до зовнішніх атрибутів своїх документів. І це не тому, що вони тупі й ліниві неуки: нас просто цьому не вчили.
Юридична освіта, зазвичай, залишає дві дірки, які ми самостійно загоюємо роками досвіду: написання паперів та прикладне тлумачення правових норм. Саме через це у кожного юриста свій стиль документів, який складається з уривків університетських знань, звичок, міських легенд та забобонів.
Чому в нас все погано з документами
За моїм відчуттям, десь 50% змісту середньостатистичного юридичного документа — сміття.
На підставі усього викладеного вище..., керуючись статтею..., системне тлумачення свідчить..., укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу..., прошу прийняти це клопотання до розгляду...
Окремим рядком йде головна чума: кулеметні черги цитат законодавства.
Усі ці штампи і звички настільки в’їлися у нашу практику, що мало хто замислюється, про їх беззмістовність. Якщо ви податківець, віщую: з ваших заперечень можна викидати 70% тексту без втрати змісту. Впевнений, що така гігієна піде на користь будь-якому юристу.
А якщо відмовитися від Таймс Нью Роману, підкреслень слів, беззмістовних і неоформлених цитат, хаотичних відступів та інтервалів тощо — усім стане краще: звільниться купа часу на суть справи, а не на продирання крізь джунглі неструктурованого матеріалу.
Одержимість технічними елементами документа — це не милування собою, а боротьба за увагу читача. Типографія і верстка — не про красу, а про утилітаризм.
Коли ми готуємо документ для суду, не зайве зважувати на завантаженість судді і його «затерте» око. Ось як американський юрист і типограф Метью Батеррік зображує ставлення до документа з боку автора і читача:
Автор | Читач | |
Часу на концентрацію | Багато | Мало |
Інтерес до теми | Високий | Низький |
Відкритість до протилежної позиції | Ні | Так |
Прагне ощасливити вашого клієнта | Так | Ні |
На жаль, окремі автори виходять з такої картини світу:
Автор | Читач | |
Часу на концентрацію | Багато | Скільки знадобиться |
Інтерес до теми | Високий | Зашкалюючий |
Відкритість до протилежної позиції | Ні | Трохи |
Прагне ощасливити вашого клієнта | Так | Авжеж |
Думати так, м’яко кажучи, недалекоглядно.
Чому в нас все погано з тлумаченням норм
Тут повне бездоріжжя з ледь-ледь проглядаючимися напрямами. Всі, начебто, пам’ятають, що тлумачення буває буквальне і системне. Буквальне, здається, — «погане» і неєвропейське. А системне — це коли звалити до купи багато норм і зробити з них єдиний висновок.
Ще є норми загальні й спеціальні. Спеціальні мають перевагу. Зворотної сили закон, як правило, не має. Ще є практика Європейського суду з прав людини, яка затьмарює взагалі все. Такий от нескладний набір.
Але нашій юридичній спільноті було б корисно домовитися про дійсно концептуальні речі. Або хоча б розпочати про них розмову.
Наприклад:
- Чи дійсно у нормативно-правових актах є «дух», який може суперечити «букві»?
- Чи можуть суди не застосовувати норми права, якщо вони вважатимуть, що таке застосування призведе до поганих наслідків?
- Де шукати зміст закону: в ухваленому текст або у меті й намірах законодавця?
- До якої межі суди можуть відхилятися від «букви» закону, керуючись принципом верховенства права та практикою ЄСПЛ?
- Чи повинні суди ігнорувати текст закону там, де це необхідно для досягнення позитивних наслідків для певних груп населення?
Є чутки, що якісь правила все ж є: суддя Верховного Суду Михайло Смокович, коли його обирали головою касаційного адміністративного суду, заявляв, що напрацював власні 110 правил тлумачення законодавства.
Але невідомо чому ці напрацювання досі не стали настільною книгою юристів. На щастя, є світові надбання, про які я й буду тут писати, проповідуючи дві речі:
Новий юридичний стиль: підхід до написання документів, за яким форма і зміст однаково важливі, оскільки форма підсилює зміст. Від такого документа з очей не тече кров. Читач не змушений шукати правову позицію з ліхтарем і не відчуває, що автор не поважає його час або шиє в дурні.
Метод чесного читання: спосіб розумної інтерпретації нормативно-правових актів, який базується на оригіналізмі — методі тлумачення, який найбільш яскраво пропагував суддя Верховного Суду США Антонін Скаліа.
Тим, хто хоче всю матчастину одразу, ось чотири книжки:
Bryan A. Garner, Legal Writing in Plain English, Second Edition: A Text with Exercises
Matthew Butterick, Typography for Lawyers
Максим Ильяхов, Людмила Сарычева, Пиши, сокращай
Antonin Scalia, Bryan A. Garner, Reading Law: The Interpretation of Legal Texts